«Милий, як ти там?
Крик мій не має слів…
Боже, на небесах
може ти осліп!
Не вини, я його тобі не віддам!
Не мани, його муки тільки мені!
Милий, як ти там?
На війні!»
Не бійся, кохана, у мене рівномірний пульс,
я заспокою хамів і до тебе повернусь!
Я знаю тобі боляче чекати, та усе ж
мене перенесла колись і це перенесеш…
Жартую… Скучаю за тобою і сумую,
вибач, що на певний час тебе лишив вдома саму я!
Та ми є одне, я довго так шукав своє ребро,
хай, маленька ти далеко десь, та тут ти моя бронь!
Пам’ятаєш, після клубу ми гуляли уночі
і до нас пристали п’яні, несвідомі глядачі,
моя самооборона мутувала в самосуд,
пам’ятаєш, що зробив із ними, те роблю і тут.
Бо коли Бог ліпив людину його демон відволік
і випадково вийшов зомбований чоловік,
з’їв “прикази”, написав на лобі путін і т.д.
але Бог створив і нас, щоби виправити те!
«Милий, як ти там?
Крик мій не має слів…
Боже, на небесах
може ти осліп!
Не вини, я його тобі не віддам!
Не мани, його муки тільки мені!
Милий, як ти там?
На війні!»
Не бійся кохана і небо словом не гніви,
поки перевчаю хамів говорити нам на ви!
Поки перевчаю орків ходити без голови,
вони і так всі безголові, тому мила не лови
мене на грубощах, нехай виховала війна,
та я не дуб іще, просто де вогняна стіна,
і там де ходить кляча із косою з ночі і до рання,
гірше упасти духом ніж упасти від поранення.
Тому ми вигадуємо жарти, капітан
їх запалює і ми танцюємо кривавий тан!
Намагаємось, як можемо не думати про все це,
та невидима куля суму летить у наше серце!
І хай крила підбиті у мрії,
я тримаю слово немов сина тримала Марія!
Повернуся, як і обіцяв нехай згинає втома,
хай до того сам Бог знає скільки снарядів до дому!
«Милий, як ти там?
Крик мій не має слів…
Боже, на небесах
може ти осліп!
Не вини, я його тобі не віддам!
Не мани, його муки тільки мені!
Милий, як ти там?
На війні!»
Залиш коментар і будеш перший!